Хто несе відповідальність за борги у шлюбі

ЯК РОЗУМНО РОЗДІЛИТИ МАЙНО В КИЄВІ

---

Наш офіс працює без вихідних. Щоб почати розділ майна подружжя при розлученні зв’яжіться з нашим сімейним адвокатом, телефонуйте за вказаними нижче телефонами.

Тел: +38 067 455-35-29
Тел: +38 050 904-51-03
Тел: +38 093 25-25-561
або напишіть нам, будемо раді відповісти: [email protected]

Viber, WhatsApp, Telegram

Замовлення послуги онлайн 24 години

---

Чоловік – азартний гравець: хто відповість за борги?

Як тільки чоловік і жінка офіційно вступили у шлюб, на них поширюється режим спільного майна, нажитого в шлюбі, а отже, подружжя у рівній мірі володіють спільним майном. Спільне майно сімейної пари складається в основному з предметів, придбаних в шлюбі обома подружжям або одним з них. Майно і нерухомість, придбані до вступу в шлюб, є особистою власністю кожного з подружжя.

ВАЖЛИВО! Спірні питання володіння майном можуть бути врегульовані між подружжям. Розділити майно можна підписавши договір про поділ майна подружжя. Не обов’язково розривати шлюб. Так часто буває, що «випустивши пару» і вирішивши «квартирне» питання у подружжя не залишається перешкод для взаємних почуттів любові один до одного.

Подружжя ще до укладення шлюбу, або в його процесі, можуть укласти угоду майнової роздільності. Згідно з такою угодою, майно кожного з подружжя буде вважатися особистим. Так зване, правило титульного власника. Наприклад, квартира оформлена на дружину буде особистим майном дружини, а котедж оформлений на чоловіка буде його особистою власністю.

ЯК ДІЛИТИ БОРГИ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ

У випадку майнової роздільності, коли подружжя володіють кожен своїми активами, чоловік і дружина відповідають тільки за свою власність. Отже, ніхто з подружжя не зобов’язаний нести відповідальність за майно чоловіка/дружини. Винятком з цього правила є відповідальність за борги, що виникли з метою задоволення повсякденних потреб сім’ї, так як положення закону в цьому відношенні свідчать, що за сімейні борги подружжя відповідають разом, незалежно від того, хто з них є боржником. Приписування таких боргів лише одному з подружжя можливе на підставі судового рішення за наявності вагомих причин і доказів.

Якщо між подружжям існує законна подружня спільність, то вони зобов’язані взаємодіяти в управлінні спільним майном, зокрема, інформувати один одного про стан спільного майна, управління ним та зобов’язання, що обтяжують це майно.

Принципово те, що кожен з подружжя може самостійно управляти спільним майном, оскільки і чоловік, і дружина мають однакові права на нього. Однак важливо, щоб подружжя, в той же час, співпрацювали між собою в розпорядженні спільними активами. Якщо один з подружжя не згоден з діями іншого по управлінню спільним майном, він може оскаржити їх. Однак спір не повинен зачіпати повсякденні справи або дії по забезпеченню нормальної життєдіяльності сім’ї, а також прибуткової діяльності.

ЧИ ПОТРІБНА ЗГОДА ДРУГОГО З ПОДРУЖЖЯ НА КУПІВЛЮ-ПРОДАЖ МАЙНА

У відповідності зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Отже, згода чоловіка необхідно для виконання: юридичних дій по збуту, обтяження, стягування плати за покупку нерухомості або передачі нерухомості в оренду або отримання доходів з неї; юридичні дії, що ведуть до продажу, обтяження, стягування плати за отримання майнового права, об’єктом якого є будівля або приміщення; юридичні дії, що ведуть до збуту, обтяження, стягування плати за придбання та оренду сільськогосподарської ферми або підприємства, а також передача в дар спільної нерухомості, за винятком зазвичай приймається в дар дрібного майна.

ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА БОРГИ

У разі існування між подружжям спільного майна, дуже проблематичним стає питання відповідальності за борги, які з’являються у одного з подружжя в результаті, наприклад, програшу в азартні ігри, оскільки є ризик погашення цих боргів із спільного майна.

Проте відповідні положення певною мірою захищають спільне майно подружжя: якщо чоловік затягує погашення заборгованості без згоди чоловіка/дружини, або зобов’язання одного з подружжя не виникають юридичної діяльності, кредитор може вимагати погашення заборгованості з особистого майна боржника, наприклад, з його премій, нагород, які вони одержали за особисті заслуги.

ЯК ВІДІЙТИ ВІД ПРИНЦИПУ РІВНОСТІ ЧАСТОК ПОДРУЖЖЯ У СПІЛЬНОМУ МАЙНІ

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від принципу рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Слід пам’ятати, що на вагомих підставах, наприклад, через залежність від азартних ігор, суд може, на вимогу одного з подружжя, відійти від принципу рівності часток подружжя у спільному майні.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.