Як під час поділу спільного майна подружжя не допустити розподілу «вигаданих» одним з подружжя боргових зобов’язань

Наш офіс працює без вихідних. Щоб почати процедуру розлучення подружжя зв’яжіться з нашим сімейним адвокатом, телефонуйте за вказаними нижче телефонами.

Тел: +38 067 455-35-29
Тел: +38 050 904-51-03
Тел: +38 093 25-25-561
або напишіть нам, будемо раді відповісти: [email protected]

Viber, WhatsApp, Telegram

Замовлення послуги онлайн 24 години

Завершення стосунків між подружжям супроводжується не лише психологічними проблемами, але й фінансовими суперечками. Чоловік та жінка відповідно до закону мають між собою розділяти не лише майнові права, але й матеріальні обов’язки. Але обставини бувають різними, тому інколи вкрай важно знайти компроміс у питанні поділу боргових зобов’язань, тому вирішувати конфлікт доводиться в судовому порядку.

Серед справ, які розглядають в суді, є не лише пов’язані з розподілом справжніх боргів, які колишні закохані набули в процесі спільного життя, але й ті, де хтось вигадує матеріальні зобов’язання. Неіснуючі борги використовують для того, аби отримати після розлучення значно більше, ніж половину майна. Робиться це наступним чином:

• колишня дружина або чоловік після подачі іншим заяви щодо розподілу майна звертається до суду із зустрічнім позовом. В ньому заявник наполягає на тому, аби майнові права поділи саме так, як йому треба з урахуванням «вигаданих» боргів, що нібито буди набуті в процесі подружнього життя;
• хоча фактично кожен із учасників справи розуміє, що насправді заявленого боргу перед банком, кредитною установою, фізичною особою тощо не існує, все одно відповідач повинен прикласти зусилля, аби довести відсутність цього боргу. Якщо не виконати належні процесуальні дії та не спростувати наявність заборгованості, то платити за рішенням суду доведеться обом за солідарним принципом.

Виключити повністю ризики появи проблем зі штучними фінансовими обов’язками перед третіми особами неможливо, адже тут все залежить від позиції кожного з колишніх партнерів (ніхто не може заборонити подавати зустрічний позов). Але потрібно розібратися, коли борги дійсно визнаються спільними для громадян, які перебувають в шлюбі, та бути готовими захищати власні інтересі, спростовуючи факт наявності будь-яких угод, що передбачають отримання коштів у борг в період подружнього життя.

Які саме боргові зобов’язання визначаються спільними для чоловіка та жінки, які знаходяться в шлюбі?

Ламати голову над тим, як довести відсутність заборгованості, варто лише після визначення умов формування подібних зобов’язань. Для того, аби борг був визнаний спільним, треба встановити період проживання подружжя в якості сім’ї. Угода між отримувачем коштів та кредитором має бути укладена до розлучення, інакше борг не підлягатиме розподілу. Що стосується того, хто саме підписує документ, то тут різниці немає. Яскравим прикладом цього є справа № 367/7110/14-ц, приймаючи рішення по якій Верховний суд постановив, що придбане в іпотеку житло є спільною власністю пари, на яке обидві сторони мають рівні права, при цьому заборгованість по сплаті кредиту також покладається на них порівну.

Відповідно до пункту 24 постанови №11 Пленуму ВСУ від 27 грудня 2007 року, поділяти під час розлучення потрібно будь-яке майно (нерухомість, транспортні засоби тощо), яке має подружжя на момент подання заяви до суду, а також те, яке перебуває у розпорядженні третіх осіб. До уваги також беруться матеріальні зобов’язання, які один чи обидва партнері взяли на себе задля забезпечення інтерес своєї сім’ї. Авжеж, для того, щоб суд додав їх до складу майна, яке буде розділено під час розгляду справи, потрібно надати вагомі докази.

Сімейний Кодекс наголошує:

• коли жінка або чоловік підписують договір, забезпечуючи сімейні інтереси, то усі грошові надходження (гонорар, виграш тощо) є спільною сумісною власністю (частина 3 статті 61 СКУ);
• у тому випадку, якщо після підписання кимось с партнерів, що перебувають у шлюбі, договору отримані майно або кошти надалі використовуються в інтересах сім’ї, обов’язки щодо виплати заборгованості покладаються на обох (частина 4 статті 65 СКУ).

В діючому українському законодавстві немає чітко прописаного правила несення подружжям солідарної відповідальності за ті борги, які виникають після угод, що укладені в сімейних інтересах. Однак Великою палатою ВСУ в постанові від 30.06.2020 року, що була прийнята у справі № 638/18231/15-ц, встановлюється, що окрім передбачених законом випадків  зобов’язання подружжя є нероздільними в рамках правового режиму спільної сумісної власності чоловіка й дружини. Це означає, що у разі надання суду відповідних доказів наявності кредиту чи іншого виду заборгованості, виконувати обов’язки перед третіми особами колишні партнери мають вдвох.

Є дві обов’язкові умови визнання боргів спільними під час розлучення:

• правочин повинен мати на меті забезпечення інтересів сім’ї;
• набуті кошти чи майно мають використовуватися задля спільних інтересів.

Наведемо приклад – якщо один з партнерів під час шлюбного життя купляє за кредитні кошти квартиру та живе там з другою половинкою та дітьми, то під час розлучення суд визначатиме, як розподіляться не лише права на спільне майно, але й іпотечний борг. Якщо ж житло особа використає для власних потреб, розподілу кредит не підлягатиме. Згідно постанови ВСУ у справі №320/3072/18 від 13 лютого 2020 року, спірна нерухомість, придбана за кредитні кошти, яка стала власністю подружжя під час сімейного життя, повинна розділятися між чоловіком та жінкою порівну.

Таким чином, розглядаючи справи щодо поділу майнових прав колишньої подружньої пари, суд звертає увагу на те, задля чого було укладено правочин – для задоволення власних чи сімейних потреб.

Рекомендації щодо попередження проблем з розподілом неіснуючої заборгованості

Безумовно, перспектива сплачувати штучно створені борги нікого не приваблює, тому потрібно чітко розуміти, як діяти, якщо колишній партнер намагається змусити це робити. Перш за все, варто зрозуміти, що укладена кимось з подружжя угода не визначає той факт, що отримані за нею кошти дійсно були використані надалі для купівлі майна, яке визначається спільною власністю під час розлучення.

В судовій практиці є справи (серед них справа № 1316/3987/12-ц, за якою винесена постанова ВСУ від 4 квітня 2018 року), коли не вдається чітко встановити, в чиїх інтересах підписуються договори, тобто позивач не зміг надати досить переконливих доказів того, що самі ті гроші, які були надані кредитором, потім він витратив на придбання нерухомості, визнаної об’єктом спільної власності подружжя.

Це означає, що наявність договору не є доказом витрати отриманих грошей на купівлю спільного майна, тому немає приводу для розподілу на двох боргових зобов’язань.

Аналогічною є ситуація з розписками. Так, у справі № 372/1558/16-ц Верховний суд 30 січня 2019 виніс постанову, де вказано про неможливість визначення того, що позика була отримана задля задоволення потреб сім’ї, тому що:

• відсутні докази того, що інший партнер надав свою згоду на підписання документу;
• немає підтверджень попереднього інформування дружини щодо використання для покупки нерухомості саме коштів, які були отримані від третьої особи.

Коли постає питання спростування наявності документу, який підтверджує отримання коштів в борг, то краще за все провести судово-технічну експертизу, подавши до суду відповідне клопотання. Спеціаліст, що проводить перевірку, має встановити:

• відповідність вказаної дати та часу виконання підписів і текстів;
• відповідність давності виконання договору/розписки вказаній даті;
• приналежність підпису – експерт повинен сказати, чи підписувала документ саме та людина, чиї дані вказані в документі, або ні.

Аби результати перевірки були прийняти судом до уваги, а висновок був об’єктивним, експерт має оцінювати виключно оригінал, а не копію документу, тому додатково потрібно витребувати його за встановленою процедурою. Виявлення невідповідностей між датами (якщо час створення та зазначений в документі час відрізняються), свідчить про відсутність здійснення угоди.

Додатково (все залежить від обставин справи та вашої мети) варто подумати про проведення допиту осіб, присутніх під час укладання договору. Професійний юрист, застосовуючи правильно підібрані питання, з легкістю знайде суттєві відмінності у показах свідків або учасників процесу. На основі цього можна буде довести, що правочин не вчинявся, тому боргові зобов’язання не є спільними та не підлягають розподілу. Взагалі, правова консультація у таких справах завжди потрібна, і краще за все її отримати із самого початку, аби вибудувати ефективну стратегію захисту.

Користуйтеся консультацією: Правила поділу майна подружжя в Україні