З ким буде проживати дитина після розлучення батьків

Наш офіс працює без вихідних. Щоб почати процедуру розлучення подружжя зв’яжіться з нашим сімейним адвокатом, телефонуйте за вказаними нижче телефонами.

Тел: +38 067 455-35-29
Тел: +38 050 904-51-03
Тел: +38 093 25-25-561
або напишіть нам, будемо раді відповісти: [email protected]

Viber, WhatsApp, Telegram

Замовлення послуги онлайн 24 години

У сприйнятті більшості людей діти є невід’ємною частиною подружнього життя, іноді їх поява стає ключовим фактором для юридичного закріплення відносин між чоловіком та жінкою. Створюючи сім’ю та народжуючи нащадків, батьки щиро вірять в те, що будуть щасливі разом довіку, однак життя вносить свої корективи. Пари розходяться та змінюють свій статус, але для остаточного розділення власних шляхів мають врегулювати певні організаційні та фінансові питання.

Очевидно, що разом колишнє подружжя проживати не може – це важко психологічно та в побутовому плані, до того ж заважатиме побудові нових стосунків. Деякі пари спочатку роз’їжджаються тимчасово, а вже потім приймають остаточне рішення щодо розставання. Одним з першочергових завдань у випадку розлучення є створення комфортних умов для дитини, адже саме малюки страждають від сімейних проблем найбільше. Добре, коли батько с матір’ю усвідомлюють свою відповідальність та намагаються знайти компроміс. Але часто через непорозуміння та взаємні образи, які накопичилися протягом подружнього життя, починається справжня боротьба за те, хто буде опікуватися малечею. На жаль, не всі батьки зважають на потреби та побажання дітей.

Кожній парі, яка має намір жити окремо та не може домовитися щодо місця проживання сина або доньки, варто проконсультуватися з юристом, аби дізнатися правові аспекти вирішення цього питання.

Визначення поняття «місця проживання дитини»

Розлучення – це інколи дуже тривалий процес, під час якого жінка з чоловіком вже не мешкають разом, хоча юридично залишаються подружжям. В такому випадку виникає гостра необхідність визначити місце проживання доньки або сина.

Зауважимо, що раніше популярне поняття «прописка» наразі в юридичній практиці не використовується. Ще в 2004 році його прирівняли до «місця проживання фізичної особи», і саме це поняття можна побачити в законодавчих документах. Його використовують по відношенню і до дорослих, і до дітей.

Головне, що потрібно знати колишньому подружжю:

• малюки до 10 років не мають права волевиявлення щодо свого місця проживання, адже з токи зору закону вважаються недостатньо дорослими. За них вирішують батьки, якщо їм вдається дійти згоди у цьому питанні, або суд, що розглядає справу за позовною заявою батька чи матері;
• діти віком від 10 років можуть висловлювати власну думку щодо того, де їм буде краще жити, та наводити ті чи інші аргументи. Присутність їх в залі суду можлива у разі їхньої згоди на участь у судовому процесі, при цьому вердикт не обов’язково буде таким, як вони очікують. Справа в тому, що суддя зважає на їхні бажання, але враховує ще багато нюансів (життєві умови, наявність роботи, заробітну плату батьків тощо);
• визначення місця проживання підлітків від 14 років відбувається з урахуванням їхніх побажань. Тобто син або донька можуть самі обирати, з ким проживати, втім дитина не може відмовитися жити з жодним із них (окрім певних випадків).

Як вирішується питання, де та з ким буде жити дитина?

Збереження нормальних відносин між колишніми партнерами дозволяє врегулювати питання, хто буде мешкати з дитиною, без додаткових процесуальних дій. Зазвичай мова йде про усну домовленість, але за бажання сторін можна звернутися до нотаріуса задля підписання спеціального договору щодо утримання та виховання сина або дочки. Цей документ має встановлену законодавством форму та містить наступну інформацію:

• визначене місце проживання дитини;
• розмір та періодичність аліментних платежів;
• графік зустрічей та інші нюанси участі у вихованні малюка того з батьків, що мешкає окремо.

В реальному житті вищезазначений договір підписують небагато людей. Перш за все, це пов’язано з втратою довіри між жінкою та чоловіком. Укладання угоди передбачає добровільну згоду сторін виконувати її умови, а коли хтось (або обидва) не впевнений у діях іншого партнера, то немає сенсу витрачати час, зусилля та гроші на візит до нотаріальної контори.

Більш перспективним колишньому подружжю здається вирішення питання в судовому порядку або через орган опіки та піклування. Другий варіант менш розповсюджений, адже отримане рішення підлягає оскарженню в суді. Якщо все одно потрібно буде готуватися до судового процесу, то доцільніше одразу подати заяву саме туди. Аби не зробити помилок ще на етапі підготовки та подачі позову до суду, варто заручитися підтримкою досвідченого юриста. Тоді не виникне потреби переробляти заяву чи документи, аби почати судове провадження після отримання відмови.

Користуйтеся консультацією: Спілкування батьків з дитиною після розлучення

Переважна більшість сімейних справ, які розглядають українські судді, стосуються саме визначення місця проживання дітей. Коли батьки мешкають окремо, саме суд вирішує, кому надати право опікуватися дитиною в повсякденному житті. Першочерговим є захист інтересів малюка чи підлітка, тому для прийняття виваженого рішення до уваги береться сукупність факторів:

1. Житлові умови – визначається не лише наявність квартири чи будинку, але й пристосованість житла до проживання малечі.
2. Спосіб життя матері або батька, наявність постійного заробітку та розмір доходу.
3. Наявність у батьків алкогольної, наркотичної чи інших залежностей, а також загальний стан здоров’я. Безумовно, жоден суд не віддасть малюка наркоманові, алкозалежній людині або тому, хто має психічний розлад. Щодо інвалідності та хронічних захворювань, які впливають на здатність батька чи матері доглядати за дитиною, все не так однозначно. Тут має значення, наскільки серйозна проблема та якого віку дитина.
4. Вік та побажання самої дитини, наявність в неї системних захворювань.
5. Піклування до моменту розриву відносин. Буває так, що батько місяцями не спілкувався с сином чи дочкою, не давав гроші на дитину, але при розлученні прагне визначити місце проживання разом з ним, однак суд в такому випадку скоріше стане на бік матері через недбалість батька в минулому (якщо немає поважних причин для подібної поведінки).

Аби задовольнити чи відхилити позовні вимоги, суд має розібратися у безлічі нюансів. В певних родинах дружина відповідає за домашнє господарство та догляд за дитиною, а чоловік, в свою чергу, просувається кар’єрними сходинками та є годувальником. Тому під час розлучення батько висуває погрози, що забере малюка собі через ліпше матеріальне забезпечення – так часто роблять, щоб змусили погодитися на менші аліменти чи відмовитися від претензій на спільне майно. Але на практиці суд врахує не лише фінансові аспекти, тому у будь-якому разі варто боротися за дитину. Більше того, в переважній більшості справ рішення виносять на користь саме матері.

Врегулювання спорів щодо місця проживання дитини здійснюється на основі Декларації про права дитини, прийнятої 20.11.1959 року. Згідно 6 принципу цього документу малолітня дитина має залишатися із матір’ю за винятком ситуацій, коли:

• немає стабільного фінансового забезпечення;
• зафіксований факт зловживання наркотичними речовинами чи спиртними напоями;
• поведінка матері є аморальною та загрозливою для малечі.

Існує ймовірність, що сина або дочку залишать батькові, якщо поведінка матері негативно вливає на психоемоційний стан дитини та заважає її нормальному розвитку.

Користуйтеся консультацією: Чи може мати одиначка подати на аліменти?

Законодавством передбачена можливість примусового повернення дитини молодше 14 років у встановлене місце проживання в тому випадку, коли воно будо змінене без належного рішення суду. Тобто, якщо батько, матір чи третя особа викраде або іншим чином змінить місце проживання малюка, то зацікавлена особа може розраховувати на негайний розгляд позову щодо повернення доньки або сина додому.

Наразі не передбачається покарання за самочинне переміщення дитини кимось з батьків – у статті 146 Кримінального кодексу прописані лише варіанти несення відповідальності за викрадення чужих нащадків. Винуватець злочину (будь-хто, окрім матері чи батька) має сплатити особі, яка мешкала разом з викраденим малюком, матеріальну та моральну компенсацію у разі доведення факту правопорушення.

Складні відносини між батьками обов’язково позначаються на душевному стані та розвитку дитини, і про це завжди варто пам’ятати. В майбутньому хлопчик чи дівчинка може перейняти прийняту в родині манеру спілкування, тому варто робити все задля того, аби малюк зростав в атмосфері взаєморозуміння та поваги. Вирішуючи питання, з ким та де буде жити дитина, потрібно спиратися не на власні амбіції, а на її побажання та потенціал. Це дозволить створити оптимальні умови для розвитку гармонійної особистості. В жодному разі не варто сваритися на очах маленького члена родини – усі питання краще вирішувати через юристів в залі суду, якщо не вдається домовитися мирним шляхом.

Користуйтеся консультацією: З якого моменту (дня) нараховуються аліменти на дитину