З ким залишаються неповнолітні діти при розлученні батьків

Наш офіс працює без вихідних. Щоб почати розірвання шлюбу зв’яжіться з нашим сімейним адвокатом, телефонуйте за вказаними нижче телефонами.

Тел: 067 455-35-29
Тел: 050 904-51-03
Тел: 093 25-25-561
або напишіть нам, будемо раді відповісти: [email protected]

Замовлення послуги онлайн 24/7


Мабуть, найважче питання, що виникає в процесі розлучення – з ким залишаться неповнолітні діти? Адже діти – це не машини-квартири, не чашки-ложки і дивани-комоди, яким можна дати матеріальну оцінку і розділити порівну. Кожна дитина – особистість.

Від того, з ким з батьків – з татом або мамою – суд залишає дітей після розлучення, як вони будуть спілкуватися з іншим батьком, залежить їх подальша доля. На суд покладається велика відповідальність – дати відповіді на ці непрості, гострі і болючі питання.

З ким повинна залишитися дитина після розлучення?

У суспільній свідомості сформовано два протилежних доводи про розподіл дітей між батьком і матір’ю. З одного боку – тверде переконання, що дитина залишиться з матір’ю в силу фізичних і душевних зв’язків, з іншого – впевненість в тому, що матеріальні можливості і вплив батька допоможуть йому залишити дитину собі. Жоден з цих стереотипів не є вірним.

За законом обоє з подружжя мають рівні права і обов’язки по відношенню до дитини, жоден з них не має переваги перед іншим.

Для того щоб визначити подальше місце проживання дитини суд всебічно вивчає обставини справи і враховує безліч індивідуальних факторів, а не просто «залишає матері» або «віддає батькові».

Чи можуть при розлученні розділити дітей?

У теорії сімейного права та юридичній практиці не використовується поняття “розділ дітей”. Суд не ділить дітей між батьком і матір’ю, а розглядає питання про місце проживання неповнолітніх дітей і порядок їх виховання і утримання кожним з батьків.

Тим не менше, батьки кількох дітей задають конкретне питання – чи можна поділити дітей між собою? Тобто, одному з батьків дістається одна дитина, другому-інша дитина. Наприклад, татові-сини, мамі-дочки, або навпаки. Чи можна розділити дітей?

Закон не встановлює заборони на розділ дітей між подружжям, але і не наполягає на цьому. Якщо у батьків кілька дітей, доля кожної дитини буде вирішуватися індивідуально. Якщо суд побачить, що розділ дітей між батьками доцільний (в першу чергу, в інтересах дітей), він має право це здійснити.

Зрозуміло, при цьому судом враховуються всі значимі обставини, включаючи бажання батьків, їх матеріальні можливості і моральні якості, а також думку дітей (якщо вони досягли 10 років). Головне – врахувати абсолютно всі обставини.

Як розділити дітей при розлученні?

Отже, відповідно до законодавства, поділ дітей при розлученні може бути здійснено двома способами:

  • підписання батьками мирової угоди по всіх «дитячих» питанях;
  • звернення до районного суду для визначення місця проживання дітей, порядку спілкування та участі у вихованні дітей, несення витрат на утримання дітей кожного з батьків та інших питань.

Мирова угода батьків про дітей при розлученні

Мирова угода-найрозумніший, цивілізований, безболісний, як для дітей, так і для батьків, варіант поділу дітей. У простій письмовій формі чоловік і дружина можуть передбачити всі питання, що стосуються дітей після розлучення:

  • місце проживання дитини – з батьком або з матір’ю;
  • порядок спілкування дитини з проживаючим окремо батьком (частота, тривалість і місце зустрічей);
  • участь батька і матері у вихованні дитини;
  • витрати кожного з батьків на утримання дитини.

Добре, якщо подружжя зуміє мирно домовитися про те, з ким залишиться дитина. Робити це слід тоді, коли вони ще не втратили взаємоповаги, здатність вести діалог, тверезо оцінювати ситуацію, ставити інтереси дитини вище своїх власних. А не тоді, коли взаємні образи і претензії вже не дозволяють досягти компромісу.

Якщо угода подружжя не суперечитиме інтересам дітей, суд затвердить його своїм рішенням.

Судовий процес

Суперечка про «розподіл дітей» нерідко виникає на основі глибоких міжособистісних проблем подружжя, які, прикриваючись інтересами дітей, намагаються довести один одному свою правоту і з’ясувати стосунки.

Якщо «дитячі» питання породжують спори і розбіжності, які не вдається вирішити мирним шляхом, подружжю доведеться звертатися до суду. Можливо, їм належить довга і важка боротьба за дітей. Суд ж керується виключно інтересами дітей.

Заява до суду

У позовній заяві про розлучення слід викласти обставини сімейного життя і представити переконливі доводи про те, з ким має жити дитина після розлучення, підкріпивши це необхідними доказами. Одночасно із заявою про місце проживання дитини слід подати і заяву на аліменти.

Кожен з подружжя повинен довести суду, що саме він здатний надати дитині якнайкращі умови життя і розвитку – матеріальні, фізичні, душевні.

Судова процедура

Для того щоб вирішити питання про те, кому з батьків залишити дитину, суд всебічно вивчає обставини справи, бере до уваги безліч факторів:

  • Думка дитини. Якщо дитині виповнилося 10 років, суд з’ясовує думку про те, де вона хоче жити, з ким із батьків хоче залишитися, кого з батьків більше любить, до кого з родичів (з боку матері або батька) більше прив’язаний.

Що ж стосується дітей молодше 10 років, то за замовчуванням мається на увазі, що їм буде краще з матір’ю. Це переконання базується на одному з принципів Декларації прав дитини — маленька дитина не може бути розлучена з матір’ю за винятком особливих випадків.

  • Бажання батьків. Суд повинен з’ясувати, чи дійсно батько хоче, щоб дитина залишилася з ним, чи готовий він виховувати і утримувати дитину. Те ж саме стосується і матері. Якщо батько прив’язаний до дитини, щиро хоче жити з нею, займатися її розвитком і вихованням, всіма силами прагне довести суду, у нього є багато шансів виграти в суперечці з матір’ю. І навпаки.

Багато батьків хочуть відібрати дитину у матері виключно з метою помсти, образи, демонстрації власних амбіцій. Активний “розділ дітей” у всіх своїх проявах починається вже в процесі розлучення.

Але якщо до початку шлюборозлучного процесу такий батько не приділяв уваги дитині, не цікавився питаннями його розвитку і виховання, просто кажучи, не лікував, не водив на прогулянки, не читав казки, розраховувати на позитивне рішення суду йому не варто.

  • Моральний вигляд батьків. Суд визначає фізичний та психічний стан здоров’я батьків, з’ясовує, чи не зловживають вони наркотиками або алкоголем, не мають інших шкідливих звичок, не захоплюються чи азартними іграми, не ведуть аморальний спосіб життя;
  • Матеріальні можливості батьків. Суд приймає до уваги і те, хто з батьків має більше можливостей для створення хороших умов проживання, забезпечення якісного харчування, всебічного розвитку, навчання, розваги дитини;
  • Соціальне середовище. Важливо і те, як буде організовано спілкування дитини з іншими людьми-друзями і родичами (братами і сестрами, бабусями і дідусями);
  • Регіон проживання. Наприклад, якщо батьки проживають в різних містах або країнах, суд розглядає і економічні, кліматичні, культурні умови регіону для вибору оптимального місця проживання дитини.
  • Інші обставини. Наприклад, характер, звички, інтереси і спосіб життя кожного члена сім’ї.

Роль органів опіки в шлюборозлучному процесі

Під час судового розгляду справи про розлучення з неповнолітніми дітьми присутність органів опіки та піклування є обов’язковим. Представник цієї інстанції вивчає умови проживання дітей і батьків, на підставі чого становить і надає до суду акт обстеження. Цей документ є одним з вирішальних в процесі визначення місця проживання дітей.

Психологічна та педагогічна експертиза

У деяких випадках, для того щоб врахувати всі особливості взаємин у сім’ї, змалювати психологічні портрети дитини і батьків і визначити оптимальний варіант вирішення спору про дітей, суд може знадобитися допомога компетентної та незалежної експертної комісії з педагогами і психологами в складі.

Чому при розлученні дитина залишається з матір’ю?

Дітям належить право виховуватися обома батьками. У благополучних сім’ях це так і відбувається. Але в разі розлучення дитина залишається з одним з батьків.

Як вже говорилося вище, закон не наділяє одного з батьків перевагою перед іншими – і мати, і батько мають рівні права на дитину. Однак практика показує, що в переважній більшості випадків після розлучення дитина залишається з матір’ю. Чому?

Є поширене переконання, що дітей до 10 років доцільно залишати з матір’ю, адже дитина в цьому віці більше потребує материнської турботи, ніж в батьківській. Як правило, жінка володіє вродженою здатністю, досвідом у догляді і вихованні дитини. Важлива і взаємна тілесна і душевна прихильність матері і дитини один до одного. В такому ранньому віці батько грає набагато меншу роль для дитини. До того ж батько, як правило, багато часу приділяє роботі і не може забезпечити дитині належний догляд, виховання, розвиток. На цьому і ґрунтується більшість рішень суду про передачу дитини матері. Детальніше читайте в статті “Як оформити, подати заяву на розлучення, якщо є неповнолітні діти“.

Виняток – випадки тяжкої хвороби, залежності або аморального способу життя матері, коли в інтересах дитини – залишитися з батьком. Якщо батько переконаний, що дитина повинна залишитися з ним, йому доведеться довести суду, чому мати цього не варта. Як правило, до такої міри вдаються в самих крайніх випадках, і якщо вимоги батька обґрунтовані, суд приймає його сторону.

З ким же залишиться дитина після розлучення – з матір’ю або батьком?

На головне питання, хто ж для дітей краще — мати або батько, неможливо дати однозначної відповіді. І не тільки тому, що бувають різні батьки і різні матері, не тому що по-різному складаються обставини. А тому, що кожній дитині для повноцінного життя потрібні обоє батьків!

І навіть якщо батьки більше не можуть жити разом, дуже важливо, щоб після розлучення дитині була надана можливість спілкування з матір’ю і з батьком.

А ще хочеться, щоб і судді, і колишнє подружжя частіше згадували давню притчу про царя Соломона, який мудро зумів вирішити спірне питання про дитину.

До царя Соломона прийшли дві жінки з новонародженою дитиною. Кожна з них стверджувала, що немовля належить їй. Цар сказав: “Якщо ви обидві вважаєте дитину своєю, її потрібно розділити між вами порівну”, наказав розрубати немовля навпіл і віддати кожній жінці половину. Тоді одна жінка вигукнула: «Хвала тобі, мудрий цар! Твоє рішення — мудро і справедливо, нехай буде так, як ти велів». Друга жінки з риданнями кинулася до ніг царя: «Благаю, правитель, пощади моє дитя! Віддай його цій жінці, тільки не вбивай!”Цар Соломон підняв жінку з колін і сказав:” Візьми свою дитину. Ти — його справжня мати!”.

ОТРИМАЙТЕ КОНСУЛЬТАЦІЮ АДВОКАТА
ПО ДІТЯМ

    [/column]