Матір двох дітей вимагала від батька 57 590 грн аліментів на місяць — як тверду грошову суму, а не частку від доходу. Суд першої інстанції визначив 30 000 грн. Після апеляційного оскарження сума знизилась до 10 000 грн на місяць на двох дітей. Чому між заявленою вимогою й підсумковим рішенням — різниця майже вшестеро, і що суд визнав доведеним, а що ні? Розбираємо справу №753/18558/24 по суті: позиції сторін, рішення суду першої інстанції, роботу адвоката в апеляції та те, що з цього важливо іншим батькам у подібних спорах.
З чого почався спір
Матір двох дітей звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. На відміну від аліментів у частці від доходу платника (найпоширеніша форма), тверда сума не прив’язана до офіційного заробітку — суд визначає її, виходячи з потреб дитини та матеріального становища обох батьків. Це законний і робочий механізм, але саме тому, що сума не виводиться автоматично із зарплати, кожна сторона зобов’язана довести свою позицію — розмір витрат, дохід, спосіб життя. Справа №753/18558/24 — якраз приклад того, що відбувається, коли ці докази оцінюються судом по-різному на двох інстанціях.
Чому вимагали 57 590 грн
Позивачка просила стягнути 31 960 грн на одну дитину та 25 630 грн на другу — разом 57 590 грн на місяць на обох дітей. В основі вимоги — розрахунок щомісячних витрат на утримання дітей і твердження про те, що відповідач проживає та веде підприємницьку діяльність за кордоном (у Польщі), а отже має вищий рівень доходу й життя, ніж це відображено в офіційних українських документах.
Ми не наводимо тут детальний перелік заявлених витрат — частина з них згодом оскаржувалась як така, що стосується не аліментів, а окремої категорії додаткових витрат на дитину (про це — у розділі «Що показує ця справа»).
Позиція батька
Відповідач із сумою не погоджувався. Позиція сторони захисту (викладена у відзиві, а згодом — в апеляційній скарзі) будувалась на кількох доводах:
- він посилався на добровільні платежі на утримання дітей у розмірі 15 000 грн на місяць — ще до і під час судового розгляду (оцінку їх системності дав суд, див. розділ «Що суд не визнав вирішальним»);
- у справі немає доказів доходу, який виправдовував би суму 57 590 грн чи навіть 30 000 грн — ані довідок про заробіток, ані підтверджених фінансових показників бізнесу за кордоном;
- факт постійного проживання та ведення підприємницької діяльності в Польщі документально не підтверджений — навпаки, у справі є довідка прикордонної служби України про відсутність перетинів кордону відповідачем;
- частина заявлених позивачкою сум, на думку захисту, стосується не аліментів як таких, а додаткових витрат на дитину за ст. 185 Сімейного кодексу України — а це інша правова категорія з іншими умовами стягнення.
Важливо: це позиція сторони у спорі, а не встановлений факт чи висновок суду — остаточну оцінку кожному з цих доводів дав суд, і не всі вони були прийняті повністю (див. нижче).
Що вирішив суд першої інстанції
9 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва (суддя Кулик С.В.) задовольнив позов частково: по 15 000 грн на кожну дитину — 30 000 грн на місяць на двох. В основу рішення суд поклав, зокрема, висновок про вищий рівень життя відповідача за кордоном, пов’язаний з обставинами його проживання за межами України.
Сторона відповідача з цим висновком суду не погодилась — не тому, що заперечувала сам обов’язок утримувати дітей, а тому, що, на її позицію, висновок про дохід і місце проживання відповідача не був підкріплений достатніми доказами і, на думку сторони захисту, ґрунтувався на припущенні, а не на доведених фактах. Саме ця незгода з оцінкою доказів, а не із самим фактом стягнення аліментів, стала підставою для апеляційного оскарження.
Чому рішення оскаржили
Апеляційна скарга ставила перед судом кілька конкретних питань:
- Чи був документально підтверджений дохід відповідача, достатній для суми 15 000 грн на дитину?
- Чи було доведено постійне проживання та ведення бізнесу відповідачем за кордоном — чи це залишилось припущенням?
- Чи врахував суд першої інстанції майновий стан обох сторін, а не лише позивачки?
- Яка частина заявлених позивачкою витрат стосується аліментів, а яка — окремої категорії додаткових витрат за ст. 185 СК України?
- Чи має значення факт добровільних платежів відповідача — і якщо так, то яке?
Робота адвоката
Інтереси відповідача в апеляційній інстанції представляв адвокат Павло Осадчий. Робота у справі включала:
- аналіз позовної заяви та наданого позивачкою розрахунку суми аліментів;
- аналіз наявних у справі доказів — зокрема їх достатності для висновків, зроблених судом першої інстанції;
- аналіз мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, виявлення й оскарження висновків, доказовість яких ставилася під сумнів в апеляції (насамперед — про дохід і місце ведення діяльності відповідача);
- розмежування звичайних аліментів і додаткових витрат на дитину за ст. 185 СК України щодо заявлених позивачкою сум;
- формування й обґрунтування позиції про майновий стан сторін — із опорою на наявні у справі документи, включно з довідкою прикордонної служби;
- поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження — окрема процесуальна задача, без вирішення якої апеляція не була б розглянута по суті;
- підготовку та подання апеляційної скарги;
- представлення позиції відповідача в апеляційній інстанції.
Завдання захисту полягало не в запереченні обов’язку батька утримувати дітей, а в тому, щоб розмір аліментів ґрунтувався на доведених обставинах, а не на припущеннях щодо доходу.
Результат роботи — перегляд суми з 30 000 до 10 000 грн на місяць на двох дітей. Нижче — чесно про те, що із заявленого в скарзі суд прийняв, а що ні.
Що змінила апеляція
18 березня 2026 року Київський апеляційний суд (апеляційне провадження №22-ц/824/4355/2026, доповідач Яворський М.А., колегія: Каширська Т.Ц., Фінагеєв В.О.) виніс постанову: скаргу задоволено частково. Суд дійшов висновку, що у справі недостатньо доказів доходу відповідача, який виправдовував би суму 15 000 грн на дитину. Підсумкова сума — 10 000 грн на місяць на двох дітей (по 5 000 грн на кожну) — не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню, крім передбачених законом винятків (п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Потреби дитиниПідтверджені витрати на утримання, навчання, лікування.
Заявлені витратиНаскільки вони підтверджені документально, а не лише розрахунком позивача.
Майновий станОбох батьків, а не лише заявника.
Підтверджений дохід і майноДовідки, документи — а не припущення про спосіб життя.
Інші обставиниПередбачені законом — наприклад, інші діти чи непрацездатні особи на утриманні.
Що суд не визнав вирішальним
Добровільні платежі відповідача (15 000 грн на місяць) не стали самостійною вирішальною підставою для зниження суми. Суд оцінив їх як несистематичні й такі, що не покривають повних потреб дітей. Вирішальним фактором у постанові названо інше — відсутність у справі доказів доходу відповідача, достатнього для суми 15 000 грн на дитину.
Ми навмисно наводимо цей момент, а не лише вигідні для клієнта аргументи: це реальна особливість справи, а не загальне правило — в іншій справі з іншими доказами добровільні платежі цілком можуть вплинути на рішення суду інакше.
Також варто сказати прямо: апеляційний суд не погодився і з позицією відповідача повністю. У скарзі апелянт просив знизити суму до 3 750 грн на дитину — суд зупинився на 5 000 грн. Це часткове задоволення скарги, а не повна перемога однієї зі сторін.
Що показує ця справа іншим батькам
- Перелік заявлених витрат на дитину сам по собі не перетворюється автоматично на присуджену судом суму аліментів — значення мають докази, а не сума вимоги.
- Суттєві для справи обставини (дохід, місце проживання, ведення бізнесу за кордоном) мають бути доведені, а не припущені — навіть якщо припущення виглядає логічним.
- Суд оцінює не лише потреби дитини, а й підтверджений майновий стан обох сторін.
- Аліменти та додаткові витрати на дитину за ст. 185 СК України — різні правові категорії з різними умовами стягнення; їх змішування може викривити розрахунок заявленої суми.
- Добровільні платежі корисно фіксувати й підтверджувати документально, але самі по собі вони не гарантують певного рішення суду — оцінка залежить від їх системності й повноти покриття потреб дитини.
- Рішення суду першої інстанції — не обов’язково кінець спору: якщо є підстави сумніватися в оцінці доказів чи розмірі суми, апеляція може переглянути рішення.
- Одна судова справа не встановлює універсальний розмір аліментів для всіх: 5 000 грн на дитину в цій справі — результат конкретних доказів і обставин, а не орієнтир «правильної» суми для будь-якого іншого випадку.
Юридична довідка
- Ст. 182 Сімейного кодексу України — визначає обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів (стан здоров’я і матеріальне становище дитини та платника, наявність інших дітей/непрацездатних осіб на утриманні тощо). У цій справі — основа для оцінки майнового стану обох сторін.
- Ст. 184 СК України — регулює визначення аліментів у твердій грошовій сумі (на відміну від частки доходу). Саме цю форму заявила позивачка і розглядав суд у цій справі.
- Ст. 185 СК України — окрема категорія додаткових витрат на дитину (понад звичайні аліменти), які стягуються за наявності особливих обставин. У цій справі сторона захисту наполягала, що частина заявленої суми стосується саме цієї категорії, а не аліментів.
- П. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України (Цивільний процесуальний кодекс України) — норма, згідно з якою постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню, крім передбачених законом винятків.
Формулювання норм наведені в загальному, ознайомчому вигляді й не замінюють текст закону; актуальність норм перевірена на момент підготовки матеріалу.
Питання та відповіді
Чи можна стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, а не в частках від доходу?
Так, це передбачений законом спосіб (ст. 184 СК України). Суд визначає суму, виходячи з потреб дитини та матеріального становища обох батьків, а не з фіксованого відсотка від офіційного заробітку.
Чи зобов’язаний суд присудити суму, яку просить позивач у позовній заяві?
Ні. Суд оцінює докази з обох сторін і визначає суму на їх основі — вона може бути меншою за заявлену, як і сталося в цій справі двічі: на рівні першої інстанції і потім на рівні апеляції.
Що суд враховує при визначенні розміру аліментів у твердій сумі?
Серед іншого — підтверджені потреби дитини, дохід і майновий стан обох батьків, наявність інших осіб на утриманні платника. Вирішальне значення мають саме докази, а не припущення про дохід чи спосіб життя.
Чим додаткові витрати на дитину (ст. 185 СК України) відрізняються від аліментів?
Це окрема правова категорія — додаткові витрати, викликані особливими обставинами (наприклад, лікування), які розглядаються окремо від звичайного утримання дитини і стягуються на інших підставах.
Чи враховуються судом добровільні перекази грошей на утримання дитини?
Враховуються, але не автоматично як вирішальний довід — суд оцінює їх системність і те, наскільки вони покривають реальні потреби дитини. У цій справі самі по собі добровільні платежі не стали основною причиною зниження суми.
Чи може розмір аліментів бути переглянутий в апеляції?
Так, якщо апеляційний суд вважає, що докази були оцінені судом першої інстанції неправильно або неповно — як сталося в цій справі.
Чи означає ця справа, що 5 000 грн — «нормальна» сума аліментів на дитину?
Ні. Підсумкова сума в цій справі — результат конкретних доказів і обставин саме цього спору. В іншій справі, з іншими доказами доходу та інших обставинах, сума може суттєво відрізнятися в будь-який бік.
Якщо у вас схожа ситуація — заявлена чи вже присуджена сума аліментів здається вам необґрунтованою, — надсилайте позовну заяву, рішення суду, розрахунок суми та докази доходу чи добровільних платежів, якщо вони є. Адвокат оцінить обставини конкретної справи та можливі процесуальні варіанти.
Пов’язані матеріали
- Справа №753/18558/24 у судовій практиці — повна картка справи з джерелами
- Адвокат з аліментів — послуга
