Особиста власність і майно, яке при розлученні не може бути розділене між подружжям

---

Поняття «особиста власність»

У багатьох випадках розподіл майна – це одне зі складних питань, з якими доводиться стикатися парі при розлученні. На жаль, далеко не всі зберігають змогу домовлятися та здатні мирно врегулювати спори між собою, звернувшись до нотаріуса та закріпивши досягненні домовленості документально. Зазвичай, процес супроводжується спорами, сварками, збільшенням взаємних образ і не може вирішуватися без суду. При цьому є дуже багато оманливих тверджень, які ускладнюють ситуацію. Наприклад, те, що абсолютно все майно, яке придбавалось за роки шлюбу, має бути розділене навпіл. Це точно не так, тому давайте розберемося з нюансами детальніше.

Важливо зрозуміти, що в процесі розподілу майна подружжя, судом завжди враховується правовий режим власності чоловіка та дружини. Річ у тому, що є таке поняття як «особиста власність» і вона не може бути розділеною, тому що належить тільки комусь одному, персонально. Окрім цього, її вартість не може бути включена до переліку загально нажитого майна як його частка. Тому перше, що потрібно зробити – це розібратися з терміном та приналежністю того чи іншого майна до групи «особистого», щоб правильно скласти перелік речей, які за законом можна буде поділити.

Перелік речей, які належать до особистої власності на підставі закону

Речі, які належать до особистої власності, чітко відокремлені законодавством. Їх перелік наведений у ст.57 СК України. Саме ці речі не можуть бути розділеними, тому іншому з подружжя, якому вони не належать, не слід розраховувати на отримання від них частки або компенсації її вартості. То які ж позиції як особисті захищає закон? Розбираємося.

1. Таким, що не піддається розділу при розлученні, вважається все те, що придбали чоловік або дружина ще до вступу в шлюб.

2. Майно, яке було отримано вже в подружньому житті, але:

• за особисті кошти одного з подружжя;
• у вигляді спадщини;
• як подарунок;
• в процесі приватизації житла (згідно відповідному закону України);

• в процесі приватизації земельної ділянки, яка законно була виділена одному з подружжя.

Окремо слід зазначити, що все, що перелічене вище, має супроводжуватися підтверджуючими документами. Наприклад: спадкування – свідоцтвом про спадщину та нотаріальною довідкою про вступ у спадок, а подарунок – договором дарування. Якщо питання стосується меблів та побутової техніки, то приналежність можна засвідчити договором купівлі-продажу або гарантійними документами, оформленими на ім’я особи, що зробила покупку та дарувала ці речі. Також необхідно враховувати, що особистими вважаються ті речі, які чоловік та дружина дарували один одному під час подружнього життя.

3. Право на коштовності. Тут є нюанс. Законодавством не затверджений перелік того, що до них відноситься, тому суд розглядає кожний випадок окремо та приймає відповідне рішення.

4. Право на речі, які використовуються індивідуально. Прикладами може бути білизна, одяг, взуття, аксесуари, гігієнічні засоби.

5. Право на страхові виплати, якщо вони отримані по договору добровільного страхування або обов’язкового особистого, а щомісячні страхові внески платила застрахована особа зі своїх власних коштів.

6. Право на ті гроші, які були отриманні чоловіком або дружиною як відшкодування заподіяної третьою стороною моральної шкоди. Також захищається право особи на ті кошти, які вона отримала як відшкодування за пошкоджене чи знищене повністю особисте майно.

7. Нагороди та премії, які отримані за особисті досягнення/заслуги. Це може також вважатися особистою власністю. Проте питання може бути спірним. Це стосується випадків, коли другим з подружжя надавалася допомога першому в отриманні премії чи нагороди. Відповідно до участі судом може бути визначена частка і для нього.

8. До особистої власності відноситься і все те, що було придбано чоловіком чи дружиною в той час, коли подружжя вже не проживало разом, але формально ще знаходилося у шлюбі.

Перелічене вище в більшості випадків не підлягає розділу при розлученні. Водночас інколи трапляються виключення, коли суд все ж таки приймає рішення про визнання особистого майна спільним. Гарним прикладом може бути справа №214/6174/15-ц, по якій Велика Палата ВС 22.09.2020 винесла несподіваний вердикт.

Особливості та нюанси спільної і приватної особистої власності на майно, придбане в період шлюбних відносин

Сімейний кодекс зазначає, що майно, яке один з подружжя придбав під час шлюбу за гроші, які належали йому особисто, може вважатися приватною власністю. Задля повного розуміння можна подивитися постанову ВС відносно справи № 546/912/16-ц від 24.01.2020.

Що до спільної власності, то до неї відноситься все те, що було придбане під час офіційного оформлення шлюбних відносин. Але не тільки це. Сюди може бути віднесене і те, що в інший час було придбане цією парою за спільні кошти або завдяки праці. Саме тому суд має не тільки констатувати приналежність по факту придбання, але й встановити, що джерелом для отримання були спільні гроші чи праця обох.

Кожен з подружжя повинен розуміти, що факт придбання спірного майна в час, коли вони перебували в шлюбі та проживали разом, не може на всі 100% вважатися спільним. В цьому питанні особливо важливим є факт того, які кошти були використані. Якщо одна зі сторін доведе, що вона купувала та розраховувалася особистими грошима чи тими, що подарували їй батьки, то суд визнає право її приватної власності на покупку.

Частим прикладом спорів буває така ситуація. Подружжя в шлюбі купило дачу. Це їх спільне придбання. Але один з них надалі вклав у ремонт, відбудову та облаштування особисті кошти (наприклад, отримані в спадок). При розірванні шлюбу суд може враховуючи зазначений вклад, визначити окремо долю одного з подружжя в майні, яке вважається спільною власністю.

Майте на увазі, що СК України (ст.60) якраз встановлює презумпцію права спільної сумісної власності. Вона стосується придбаного майна під час шлюбу й покладає обов’язок доведення його приналежності на того з подружжя, хто не згоден з розповсюдженням на цю річ режиму спільної власності.

Отже, ситуації різні, кожна з них може бути розглянута судом окремо. Нерідко рішення приймаються неочікувані для другої сторони. Судова практика має дуже цікаві справи. Ви можете переконатися в цьому, розглянувши деякі. Наприклад, є випадок, коли позивач довів, що купив квартиру сам, надавши договір інвестиції в будівництво будинку та квитанції про регулярні внески особистих грошей (див. за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78110855).

Хочемо зауважити, що все описане вище розкриває суть порядку визнання власності особистою, якщо керуватися виключно пунктами законодавства. В той самий час можливе максимальне спрощення процесу та спорів, якщо скласти шлюбний контракт і прописати в ньому важливі для вас нюанси стосовно статусу придбаного до шлюбу майна, подарованого, а також того, яке буде куплене в майбутньому. В цьому вам допоможе досвідчений юрист з сімейних справ.

---