Чи справді ви готові до розлучення? Задайте собі ці 8 запитань

Ваш шлюб під питанням і перед вами справжня дилема. Саме від вас може залежати рішення піти або залишитися.

«Я відчуваю, що треба подати на розлучення і покінчити, нарешті, з цим так званим шлюбом. Але як же мені знати напевно? Бувають дні, коли я більш ніж впевнена у своєму рішенні. Якась частина мене все ще кохає його, або, принаймні, все ще піклується про нього. Мені здається, я його більше не кохаю, а що, якщо я роблю помилку? Від мого рішення можуть постраждати багато хто. Напевно, мені не варто рубати з плеча. Кумедно, але ці думки відвідують мене ось уже три роки. Питання про розлучення могло би і не стояти, якби тільки він змінив свою поведінку».

Ви можете опинитися і на місці того, хто щойно дізнався про бажання дружини розлучитися.

«Розлучення? Звідки воно взялося? Два тижні тому ми говорили про відпочинок у горах. Я навіть не уявляв собі, що в нашому шлюбі все настільки погано. Я шокований, в душі порожнеча. Мені треба знайти спосіб це зупинити. Напевно, це все сон і коли я прокинусь, все буде добре».

Більшість книг і статей про розлучення написані на підставі тверджень про те, що коли сімейна пара заговорює про розлучення, вони обидва до цього готові. Досвід наших сімейних адвокатів і юристів з розлучення, які допомогли багатьом людям пережити розпад сім’ї, показує, що це не так. Зазвичай, коли пари починають розлучний процес, один з них, але найчастіше вони обидва, насправді не готові до розірвання шлюбу.

Професіонали з розлучення, такі як психогологи, медіатори і адвокати, часто думають, що фрази «У нас з ним все скінчено» або «Мої почуття до нього згасли» є показниками закінчення шлюбу. Адвокати, яких найняли для ведення розлучного процесу, вважають, що сам факт початку співпраці з ними означає готовність клієнта/пари до розлучення. Це не так.

Більшість сімейних пар, які почали процес розірвання шлюбу, не готові і часто говорять про свій шлюб різними мовами. Саме відсутність підготовки і готовності до розлучення є причиною передчасного розпаду шлюбу або погіршення відносин під час розлучення, що переростає в моторошні конфлікти. Рішення отримати розлучення – одне з найбільш ключових, і його наслідки видно протягом багатьох років, а то і всього життя. Рішення такої ваги вимагає до себе набагато більше уваги, ніж зазвичай приділяють йому як саме подружжя, так і професіонали. Це само по собі процес. Щойно пара готова і підготовлена, вона швидше почне процес розлучення за обопільним бажанням, і зможе уникнути більшості емоційних і матеріальних розбіжностей, через які розлучення стають конкурентними і безжальними.

Багато людей навіть не думають про підготовку до розлучення з тієї причини, що чим раніше вони виберуться зі стресової ситуації, тим краще. Природно, що у всіх подружжів, які застрягли в складних сімейних відносинах, є прагнення швидше звільнитися і почати нове життя. До того ж, в цьому часто «допомагають» родичі та друзі. Вони дбають про своїх рідних і також вірять в міф, що чим раніше вони розлучаться, тим швидше все стане на свої місця. Але, на жаль, в більшості випадків відбувається навпаки. Пари, які прийняли поспішне рішення покинути сім’ю, не встигають оцінити свої почуття, думки або варіанти дій. В результаті, вони виявляються неготовими до «американських гірок» емоцій, складної юридичної системи і багатьох фатальних рішень, які їм належить прийняти. Досить часто вони укладають угоди, яких не можуть дотримуватися, і замість того, щоб все налагодилося, одна проблема просто замінюється іншою. Звичайно, не дивно, що вони грузнуть у тривалих судових розглядах і замість швидкого розлучення, на яке вони сподівалися, отримують процесс, що тягнеться роками.

У цій статті описані дії пари, які допоможуть уникнути численних дилемм, притаманних парам в процесі розлучення. Під дилемою розуміється, що ви розриваєтеся між двома варіантами вибору, кожен з яких має небажані страхітливі нюанси. Якщо люди не вирішили свої дилеми до розлучення, вони проходять весь процес розлучення в спробах по-різному керувати своїм страхом: приховувати свої сумніви, відповідальність, вразливість або залежність.

Незважаючи на те, чи почало подружжя розлучний процес, або ж воно тільки розглядає таку необхідність, пара повинна спочатку дати визначення таким дилемам розлучення.

 

Три дилеми розлучення

Чоловік і жінка, які розглядають можливість розлучення, стикаються з однією з трьох дилем:

1. Я хочу розлучення, але не впевнений, чи є це рішення правильним.

Оскільки процес розлучення впливає на життя ваших дітей так само, як і на ваш спосіб життя, економіку, і сімейний бюджет, на вас неймовірно тисне бажання прийняти «ідеально правильне рішення». На жаль, немає ніяких гарантій. Найкращий сценарій в даній ситуації – прийняти рішення, яке не піддавалося б ні емоційному впливу, ні натиску вашого его.

2. Я не хочу розлучатися, цього хоче мій чоловік/дружина.

Якщо ви перебуваєте на цьому ризикованому місці, ви можете відчувати, що втратили контроль і є безпорадною жертвою. Ви будете переживати сильне емоційне виснаження від того, що ваше життя змінюється на ваших очах, а ви ніяк не можете вплинути на результат. Звертаючись до цієї проблеми, ви повинні запитати себе, чи чіпляєтеся ви за те, щоб залишатися на звичному, безпечному грунті і в шлюбі, заснованому на ілюзіях. Нелегко визнати і протистояти проблемам у шлюбі, коли ви відчуваєте, що партнер настільки сильно вас ранить.

3. Я хочу розлучитися просто тому, що наш шлюб не працює.

Якщо це ваша дилема, тоді ви за всяку ціну захочете уникнути відповідальності, розглядаючи партнера, як винного у розпаді вашого шлюбу. Ви будете неймовірно стурбовані і злі на партнера за те, що він змусив вас прийняти таке рішення. Спори, що виникають в результаті цього звинувачення, будуть прямо пропорційні вашому небажанню ризикувати висловлювати будь-які ваші власні страхи і печаль. Якщо цього не станеться, кожен етап розлучення, який вам треба буде пройти, буде пронизаний напруженістю і конфліктами, а звинувачення триватимуть.

Всі три дилеми мають загальний елемент – страх. У першій групі є страх припуститися помилки і бути неправим, в другій – сховатися від нього, заперечуючи наявність будь-яких проблем, або пов’язуючи їх з партнером, а третя група буде боятися будь-якої відповідальності і м’якості. Результатом всіх трьох обставин буде перетягування, боротьба і постійні метання з розлучення в шлюб.

Для того щоб розлучення було спільним процессом, в якому є взаємоповага, пара повинна бути підготовлена і готова відокремити своє життя на всіх рівнях: юридично, практично і емоційно. Для цього кожен з подружжя повинен подивитися в очі проблемі розлучення, відповівши на наступні 8 запитань.

8 запитань до початку розлучення

1. Чи є у вас досі почуття до вашого партнера?

Багато хто говорить про розлучення, як і раніше відчуваючи сильні почуття до свого партнера, але через тривалу боротьбу за владу у відносинах у них відсутня інтимна близькість і довіра. Якщо це про вас, вам краще попрацювати над своїми відносинами до прийняття рішення про розлучення, інакше ваші почуття втрати знищать вас, і після розлучення ви опинитеся в ще гіршій ситуації, ніж зараз.

Сім років Олена була одружена з чоловіком, якого вона любила і вважала справжнім милим, ніжним хлопцем. Однак вона була дуже незадоволена своїм фінансовим станом. Вона була відповідальною, оплачувала всі витрати, в той час як він, здавалося, постійно змушував їх влазити в борги. Вона відчувала постійний стрес і почувалася нещасною. Розлучення бачилося їй, як єдиний вихід з фінансової напруги, в якій вона перебувала. Але через почуття до чоловіка, Олена не змогла прийняти остаточне рішення або навіть встановити чітку межу, побоюючись втратити відносини. За допомогою свого терапевта, Олена визнала, що їй потрібно або встановити чітку межу, або погодитися на втрату відносин, або прийняти той факт, що всі її клопоти були марною тратою часу.

2. Чи були ви взагалі по-справжньому одружені?

Бути дійсно одруженим означає, що пара створила союз, і говорить про нього, використовуючи займенники «нас» або «ми». Багато людей, які розглядають можливість розлучення, ніколи не були в цьому шлюбі, тобто вони не були чимось більшим, ніж дві особи, що відповідають своїм власним потребам. Вони, можливо, виховували дітей і ділили будинок, але грали роль чоловіка чи жінки в цих заходах з конкурентної, а не єдиної позиції. Вони запитували: «Чи хочу я те чи се?», А не: «Чи добре це для нас?». Якщо ви не створили справжнє «ми» в стосунках, треба або присвятити цей час самоосвіті й побудові справжнього шлюбу, або визнати, що у вас ніколи не було сім’ї.

Навіть будучи терапевтом, який працює в царині розлучень, я насилу зміг визнати, що мій власний 14-річний шлюб був насправді лише назвою, незважаючи на те, скільки років ми прожили під ярликами чоловіка і дружини. Картина наших відносин була такою: раз на декілька місяців ми погрожували одне одному розлученням, у нас був щоденний ритуал сварок і перемир’я, які зазвичай тривали не більше тижня. Раніше я жартував з дружиною, що їй потрібно спакувати валізи на випадок, якщо їй знадобиться швидко піти. Незважаючи на численні консультації, які ми пройшли, картина не змінилася. Тільки коли я зміг зізнатися собі, що я не був ні одиноким, ні одруженим, що я насправді був ніде, ось тоді відбулися якісь реальні зміни. За два місяці ми почали справжній розлучний процес.

3. Чи справді ви готові розлучитися, чи просто погрожуєте?

Пари часто погрожують розлученням, особливо в гострих подружніх суперечках з наступних причин:

• Через гнів і розчарування;
• Щоб отримати владу і контроль над іншою людиною, щоб змусити їх дивитися на речі по-вашому,
• Щоб, нарешті, ваше бажання реальних змін було сприйнято серйозно;
• Як сигнал про те, що шлюб руйнується.

Ті, хто постійно загрожує розлученням, втрачають довіру до себе і свого партнера. Якщо людина не просто загрожує, але й дійсно готова до розлучення, вона може витримати таку думку в своїй голові: «Я хочу закрити розділ свого життя, тому що я розумію і приймаю те, що я не можу зробити більше, ніж я роблю, і дати цим стосункам більше, ніж я даю». Вона обговорить це зі своїм чоловіком без будь-якої провини.

4. Чи є це щирим усвідомленим рішенням, чи це емоційно-реактивне рішення?

Готовність до розлучення означає, що ваш партнер приймає ясне, безпрецедентне рішення, яке ви згодом можете підтримати. Розлучення означає можливість відпустити всі сильні емоційні прихильності до іншої людини – як любов, так і ворожнечу і образу. Емоційно-реактивні рішення короткострокові, і якщо вони мають місце, це не вирішить основної проблеми. Люди, які розлучаються через гнів, залишаються сердитими навіть після того, як процес розлучення завершено.

Жінка, яка розлучилася п’ять років тому, прийшла до мене, як до консультанта з розлучень, тому що вона все ще боролася з наслідками розлучення. Її проблема полягала в тому, що вона досі відчувала лють у стосунках зі своїм колишнім чоловіком і регулярно стикалася з тим, що вона знаходиться в стані ненависті до нього. Я сказав їй: «Схоже, ви досі заміжня». Вона наполягала на зворотному, адже вона глибоко ненавиділа його. Я відповів, що ненависть, яку вона відчуває, насправді відображає її велику пристрасть до нього, незважаючи на її ненависний образ, який навряд чи міг би привабити когось із нових чоловіків. Я наполягав, що тільки заміжня жінка може палати такою пристрастю. З цього моменту вона почала емоційно відриватися від свого колишнього чоловіка і працювати, за допомогою консультацій, над справжнім розлученням.

Твердження, яке вказує на те, що ви приймаєте щире, а не емоційно-реактивне рішення, звучить як: «Я визнаю, що ти є людиною зі своїми правами, своєю особистістю, надіями і мріями; я можу поважати тебе за це, але я більше не хочу бути одруженим з тобою».

Щоб бути готовим до розлучення, потрібно мати нижчу емоційну прихильність до людини, від якої ви відокремлюєтесь, інакше процес розлучення сам по собі стане американськими гірками сильних почуттів, у тому числі, гніву, недовіри і болю.

5. З якими намірами ви прагнете до розлучення?

Будь-який сценарій, відмінний від припинення шлюбу, є ознакою того, що ви не готові до розлучення. Якщо ви сподіваєтеся, що через розірвання шлюбу інша людина зміниться і почне ставитися до вас краще, зрозуміє, скільки вона втратила або заплатила за те, що завдала вам стільки болю, – ви розлучаєтеся не з тієї причини. Розірвання шлюбу не покликане виправляти помилки і змінювати серця і розум людей. Розлучення може зробити тільки одне: припинити шлюб і таким чином звільнити кожну людину, щоб вона встановлювала нові зв’язки з новими людьми.

6. Чи розв’язали ви свій внутрішній конфлікт до розлучення?

Кожен, хто переживає розлучення, переживає внутрішній конфлікт. Люди можуть відчувати себе винними, і в той же час бути впевненими в тому, що хочуть припинити ці відносини. Вони можуть почуватися відданими, одночасно визнаючи, що їхнє життя буде кращим, якщо вони не будуть пов’язані ланцюгами шлюбу. Визнаючи свій конфлікт і усвідомлюючи, що різні сторони вас, в різний час, боротимуться з наслідками розлучення, ви стаєте частиною процесу підготовки до розлучення.

7. Чи можете ви впоратися з неприємними наслідками розлучення?

Розлучення приносить зміни і горе, бо це втрата мрії про «щасливу родину». Біль, розчарування, самотність, невдача, відмова, неадекватність можуть заволодіти психікою, коли ми знаходимося на цьому вкрай вразливому шляху. Щоб бути готовим до злетів і падінь розлучення, необхідно мати систематичну підтримку рідних і друзів, які будуть поруч, щоб допомогти вам психологічно і матеріально в разі потреби.

Один з найважчих наслідків розлучення – необхідність мати справу з болем іншої людини, чи то будуть ваші діти, ваша сім’я чи друзі, тому що розлучення впливає на життя багатьох людей. Якщо ви є ініціатором розлучення, вам доведеться дотримуватися свого рішення і закінчити шлюб в присутності усіх цих людей і обставин. Якщо ви той, хто не хоче розлучення, але ваш чоловік/жінка на цьому наполягає, вам все одно потрібно підготуватися до прийняття наслідків невдалого шлюбу. Щоб дізнатися, чи готові ви, запитайте себе, чи зможете ви прийняти такі зміни:

• Якщо ви не хочете змінювати свій бюджет, спосіб життя або традиції, то ви не готові до розлучення;
• Якщо ви не можете прийняти печаль і гнів своїх дітей, то ви не готові до розлучення;
• Якщо ви не можете прийняти період страху, невідомості і відсутності безпеки, то ви не готові до розлучення;
• Якщо ви не хочете подумки, емоційно і духовно відпускати свого чоловіка, то ви не готові до розлучення.

8. Чи готові ви взяти під контроль своє життя, як відповідальна доросла людина?

Неважливо, чи є ви ініціатором розлучення, або тим, хто повинен прийняти сторону партнера, який бажає розлучитися, обидві ситуації мають одну спільну рису – шлюб закінчено. Спосіб розлучення і майбутнє кожного з партнерів залежить від того, як вони реагують на цей факт. Вони можуть виходити з почуття гіркоти, помсти або безпорадності, або вести переговори про своє майбутнє з позиції сили, розуміння і поваги. Ставлення, яке ви виберете, буде визначати тип вашого розлучення. Ваші варіанти зводяться до наступного.

З нашого досвіду, сімейні пари, які, готуючись до розлучення, спочатку відповідають на всі 8 запитань, швидше за все, прийдуть до спільної мирної угоди. Починаючи розлучний процес таким чином, вони набагато краще здатні укладати довгострокові угоди одне з одним, справлятися зі своїми труднощами і розробляти плани виховання, виходячи з інтересів дітей, а також взаємної поваги до прав.[/column]